Вікові особливості реагування на військові події дітей від 1 до 15 років.

У ранньому віці (1-3роки) дитина ще не розуміє повної картини того, що відбувається, мислення просте, образно-асоціативне. Найголовніше у такому віці це комфорт і спокій батьків, на скільки це можливо на даний момент. Те, що ви транслюєте дитині закладається у її свідомості як базове уявлення про світ. Його безпечність чи ворожість. Будь які причинно-наслідкові зв’язки розглядати з такими маленькими дітьми не варто, адже усе носить предметну діяльність та певні «називні зв’язки». Тобто, постріли то ракети, шум то літаки, сирени то попередження, усе оцінюється через призму погане-хороше, тобто тих понять, які закладені батьками (зазвичай таке розуміння буде у 2,5-3 роки). Дітям більш раннього віку особливо не важливо що відбувається, окрім захисту батьків та задоволення основних потреб власної безпеки. Тож таким діткам не варто усе пояснювати, лише оперувати поняттями короткої події, де ї позитивні і негативні герої, де погані дракони йдуть у бій з рицарем, де добро бореться зі злом. У грі такі діти не розбирають хто переможе- чи то «хороші» чи то «погані дяді», вона лише транслює те, що усвідомлює, а хід таких битв вас засмучувати не повинно. Адже діти такого віку просто програють реальність, яка розуміється самими ними і наділяється процесом боротьби а не перспективою і майбутнім героїв.

Діти від 3 до 7-ми років стають біль включеними у рольові ігри. Програвання подій стає яскравішим та насиченими сценаріями. Дитина може сама розповісти про події, які трапились з її героями. Тож тут можна пропонувати перемогу добра над злом, покарання того, хто винен через моральне осудження та певне дитяче каяття цього персонажу. Варто звернути увагу, що за повторення неприйнятних дій акцент на девіації робиться знову, з можливим припиненням гри одного героя з іншим. Типу соціального ігнорування та знехтування. Так дитина і програває те, що вона вже знає з цієї реальності, так починає усвідомлювати правила та наслідки їх порушення. Ми закладаємо більш сформовані соціально-значимі конструкції добра та зла. Також можна залучати таких діток до так званого «Ритуалу добра», де ви за можливістю організовуєте виготовлення аплікацій, виробів чи малюнків задля допомоги хорошим людям. Це можуть бути військові, практичні психологи, медики, працівники служб забезпечення нашого життя у домівках, волонтери та люди, які допомагають нашій армії перемагати кожного дня. Варто організувати таку передачу без можливості дитини отримати психологічну травму. Тож робіть це через знайомих чи з певною групою людей, яка займається такими питаннями.
Діти 8-12 років мають той час свого розвитку, у якому важлива навчальна діяльність, отож акцентуйте увагу на важливості здобуття нових навичок, на тому, що кожен зараз на своєму фронті, що ми разом живемо та розвиваємось, що майбутнє повинно бути продуманим та зваженим, незважаючи на події сьогодення. Адже жити та розвиватись потрібно саме зараз. Бо ніхто не знає, що саме припаде до душі потім. Пояснити, що військові чи працівники критичної інфраструктури також навчались у школі, і кожному свій час працювати і віднайти справу свого життя.
Таким дітям варто відкрито говорити про те, що відбувається, однак не з жахливими фактами, які може знати дорослий. Обережно оцінюйте, до чого готова дитина, що її цікавить та відповідайте не категоричними судженнями а запитуючи. Наприклад: «А звідки ти маєш таку інформацію?» або «Чому ти так вважаєш?», «Як ти бачиш те, що відбувається?». Слідкуйте за медіагігієною та медіаграмотрістю дитини, ви маєте право розповісти про певні проблеми у доступності небезпечної інформації. Як у попередньому віковому періоді так і зараз важливо навчити дитину називати емоції, які вона проявляє, розуміти їх причину та суть. Приймати емоції та направляти їх у нове конструктивне русло.

Підлітковий вік (11-15 років). Підліток більш критичний та емоційний. Тому наберіться терпіння та підтримайте, запитайте але так, що б не надавити. Не нав’язуйте свою думку а пропонуйте її розглянути. Адже можливі різкі вислови не принесуть бажаного ефекту, лише віддалять і так напруженого підлітка від вас. Пам’ятайте що саме тоді, коли дитина вас не слухає та відштовхує, саме тоді потрібно залишити її у спокої і потім підтримати та похвалити. А не змусити і вимагати. Підліткам важливе міжособистісне спілкування і на перший план виходять ровесники. Це особливість віку. Згадайте себе підлітком, а потім підтримайте свої дитину. Говоріть відверто але, знову ж таки, обережно. Ніхто крім вас не відчує дитину так, як ви. Тому будьте їй другом, але дотримуйтесь двосторонньої взаємоповаги. Це дозволить пережити і без того складний підлітковий період.

Юнаки з 15 років стають більш емоційними та автономними, відтак дорослому, теоретично, даний вік ближчий до розуміння. Юнаки й юначки живуть важливістю мати свій авторитет перед дорослим, свою думку та більше свободи. То ж давайте її задля розвитку зрілої особистості, вільно спілкуйтесь, підтримуйте та проявляйте розуміння емоцій та станів такої вже дорослої дитини.

Незалежно від віку людини пам’ятайте що усі реакції є нормальними, а події – не нормальними. Тому приймайте їх, підтримуйте себе та інших. Варто жити тут і тепер, будувати стосунки та підтримку саме зараз. І чим складніший час, тим важливішими ми для рідних стаємо. Якщо ви відчуваєте шо є певні речі або емоційні стани, які заважають вам насолоджуватись життям, звертайтесь до психологічної служби центру, ми пропрацюємо усі ваші запити та будемо дивитись у майбутнє впевненіше! Немає безвихідних ситуацій, є внутрішня неготовність щось змінити.

Додаткові матеріали від міжнародної організації ЮНІСЕФ: «Поради батькам під час війни». https://www.unicef.org/ukraine/documents/parents-at-war
Порядок реагування на сильні або помірні емоційні реакції на минулі але актуальні події для дитини
Варто пам’ятати основні правила та поради:
· Сьогодні будь-які емоційні реакції є нормальними відносно ненормальності подій, які навколо нас відбуваються. Так психіка намагається відгородити нас від того, що її ламає. Тому збирає всі базові сили для самозбереження.
· Емоції варто називати та приймати і давати їм конструктивний, неруйнівний (для вас та оточуючих людей) вихід.
· Не ділимося чи «взаємопідтримуємо» негативні емоції.
· Відсторонюємось від того, що не несе конструктивного обговорення чи не змінює реальність, яка є.
· Орієнтуємось на те, що можна реально змінити а не на те, що розчаровує або несе негатив, апатію чи просто роздратування.
· Будьте собі адвокатом та другом/подругою, а не критиком чи жорстким спостерігачем. Давайте собі відпочити, послухати себе, відчути те, що хочеться. Далі можна мотивувати себе на роботу, чи просто виплеснути негатив и працювати далі.
· Промальовуємо, прописуємо та відпускаємо емоції. Для цього використовуємо техніки «Написати листа собі чи тому, до кого спрямоване роздратування», Промальовуємо емоцію/стан так, як хочеться тим, чим хочеться. Далі, лист - викидаємо, рвемо на шматки, спалюємо і т.д. З малюнком можна вчинити так само, або, якщо є час доповнити його. Ми беремо інший колір і домальовуємо позитив, прикрашаємо деталями, візерунками і т.д. малюємо доти, доки нам не сподобається те, що ми створили. Так емоція приймає зовнішній прояв, а не «сидить у середині».

Як працювати з дітьми, які проявляють сильну або помірну емоцію на занятті?
1. Побачити її, назвати її разом з дитиною. Це потрібно для усвідомлення проявів та подальшого розвитку емоційного інтелекту.
2. Допомагати проявити емоцію у більш зручний спосіб. Можна робити з цієї групою дітей рухавки, у яких ви будете показувати будь-які динамічні дії, а діти- повторювати. Варто починати з повільного руху та набору рухів до швидкого. Так емоції перейдуть у фізичний прояв а нервова напруга стане фізіологічним виплеском. Вправу варто закінчувати, поступово зменшуючи темп.
3. Далі нехай діти сядуть і промалюють свій стан. За потреби доповнять малюнки. Можна змінювати послідовність етапів роботи. Наприклад промалювати- порухатись. Чи промалювати-порухатись-доповнити малюнок хорошим.
4. Якщо емоційні реакції однієї й тієї ж дитини повторюються більше 2-3 разів, варто звернутись до психологічної служби з запитом.

Процедура звернення:
1. Зв’язатись з психологом у зручному для Вас форматі.
2. Повідомити про суть проблеми.
3. Чекати загальну форму роботи з групою на 10-15 хвилин.
4. Отримати дієві рекомендації та використовувати їх у роботі.
© 2020-2021 рік